A A A K K K
людям з порушенням зору
Відділ освіти Яготинської міської ради

Пересувний музей пам’яті

Щодня, у боротьбі з ворожими загарбниками, Україна втрачає своїх синів. Кожен, з загиблих воїнів, залишиться у нашій пам'яті, вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців.

 

 

 

 

 

 

Янгольська дорога

Я перед вами стану на коліна 
З одвічним болем і у каятті. 
Кровить, як свіжа рана, та провина, 
Що я чогось не встигла у житті. 
На мене, як на слабкодуху жінку 
З небес з докором поглядає рать. 
Я стверджую, що жодна українка 
Синів на смерть не згідна відправлять.
Не думайте, що ми не патріоти, – 
Ми з вами помираємо щораз. 
Там, де на злочин не існує квоти, 
Жорстокість – лиш один дороговказ. 
Тож де любов і де правдива сила? 
Чом ненависть панує між людьми? 
Як свідки зла, ростуть, ростуть, могили, 
Орошені жіночими слізьми. 
Кричить душа, від болю пада в ноги. 
Зриває серце клекіт журавлів.
На небі – біла янгольська дорога
Синів, що відірвались від землі.

 

Вхід для адміністратора